ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ В РАННЬОМУ ВІЦІ.

     Принцип 1. Малюків потрібно поважати.

     Це здається очевидним, але в житті часто забувається, що це твердження

вимагає постійного дотримання. Дитина сприймає світ своїм тілом, органами

почуттів, їй потрібен час для сприйняття, узагальнення звуків, запахів, довкілля. Дорослим варто зрозуміти дитину перш, ніж керувати нею.

         Принцип 2. Розвиток інтегровано та доцільно. Зміни в одній сфері часто спричиняють зміни в інших сферах.

         Хоча й поділяють поведінку дітей на різні сфери (соціальну, фізичну, когнітивну) для того, щоб краще зрозуміти її, перші роки розвитку воістину інтегровані і взаємозалежні. Аналогією може служити виконання симфонії. Музика сприймається як єдине ціле, незважаючи на те, що вона складена з окремих партій багатьох музичних інструментів. Точнісінько так і різні сфери розвитку дитини пов`язані між собою і вельми впливають одна на одну. Наприклад, коли малюк, імітуючи жест дорослих, вчиться махати рукою на прощання, притягнено і соціальні, і когнітивні, і фізичні аспекти розвитку. Ці самі сфери розвитку взаємодіють під час гри у піжмурки, коли дорослий вчить то ховатися, то показувати своє обличчя.

         Принцип 3. Зміни в розвитку складні і не завжди очевидні.

         Ми часто шукаємо просте пояснення проявам, які ми спостерігаємо в дітях. Проте наукові дослідження свідчать, що немає лишо одного єдиного чинника, який пояснює дитячий розвиток. Важливо не робити поспішних суджень про розвиток дітей та їхніх сімей. Дітей можна пізнати і краще зрозуміти згодом, уважно спостерігаючи за ними, спілкуючись з ними.

Принцип 4. Використання етапів розвитку корисно але лише як керівництво до дії.

         Спочатку розвиток малюків досить глобальний і не диференційований, але

протягом кількох перших років життя їхня поведінка стає детальнішою і специфічнішою. Уміння дитини вибудовуються в ієрархію, однак використання етапів розвитку занадто конкретне і може перешкодити нам побачити різні варіації, які наявні у розвитку кожної дитини.

         Принцип 5. Варіативність – відмітна риса розвитку.

         Діти, а також їхні сім`ї, культури, користуються безліччю способів для того, щоб досягти аналогічних результатів розвитку. Ця варіативність включає й те, що універсальне, й те, що властиве цій людині, сім`ї чи групі. Наприклад, всі діти вчаться розмовляти. В одній сім`ї цьому приділяють спеціальну увагу (розмовляють, читають, розповідають), а в іншій просто розмовляють між собою в присутності дитини.

         Принцип 6. Розвиток – нерівний процес. Під час освоєння нових навичок поведінки дітей може погіршитися або стати менш організованою, ніж раніше.

         Ми всі переконувалися в тому, що під час росту, змін чи стресу іноді повертаємося до спрощенного типу поведінки. Тимчасова регресія може бути важливою і необхідною частиною для просування вперед. Функціонування на нижчому рівні, можливо, допоможе адаптуватися до великих змін. Оскільки малюки змінюються дуже швидко, ніж у будь які інші роки життя, такі моменти регресії трапляються набагато частіше. Їх не можна розглядати як навмисні.

         Такі моменти нестабільності, швидше за все, мають біологічні корені. У перші три роки життя зміни в розвитку відбуваються приблизно у віці 2-х місяців,

7 – 9-ти місяців, 13-ти місяців чи 24-х місяців. Незалежно від причини, у такі моменти розвитку діти можуть проявляти варіації в поведінці, які є результатом реорганізації. Іноді порушуються вміння, які здавалося б, добре засвоєні. Слід за періодом реорганізації дитина виявляється раптово готовою до вирішення нових завдань.

         Принцип 7. Розвиток відбувається в соціальному контексті.

         Ніякий розвиток не відбувається у вакуумі. Розвиток може відбуватися лише в конкретному контекств. Батьки, вихователі і діти постійно спілкуються в контексті мінливих життєвих ситуацій. Наприклад, досвід, набутий малюком у дитячому садку, вплине не лише на його розвиток, але й на батьків дитини, і, можливо, –  на інших людей. Так само важливі аспекти життя батьків позначаться й на дитині, а отже, й на інших дітях і дорослих у дитячому садку. Ці взаємодії надзвичайно важливі, і їх необхідно розуміти для того, щоб допомогти розвиткові дитині та її сім`ї.

Принцип 8. пізнання відбувається значно частіше, ніж кожна дитина почуває себе компетентною.

Малюкам варто знати, що те, що вони роблять, має значення, що їхній жест чи слова породжують дію чи реакцію. Саме тому їм цікаві іграшки із сюрпризами: натиснеш – звучать; а також люди – «найвищі скриньки із сюрпризами» - якщо вони не байдуже і не так злісно реагують на дії дитини.

Принцип 9. Розвиток відбувається внаслідок щоденного досвіду.

Якщо ми визнаємо, що діти вчаться за допомогою дій, то все, з ними відбувається щодня, самостійно чи разом із нами, –  це частина процесу розвитку. Однією із заслуг із щоденного досвіду є те, що він повторюється, а також те, що діти вчаться за допомогою накопичення власного досвіду. Інший сильний бік щоденних дій у тому, що вони зазвичай пов`язані з людиною, яка добре знає дитину. Чим більшою мірою дитина є ініціатором дій, тим більш активно її залучено до процесу, тим більше вона довідується і тим більше інформації в неї закладеться.