Розвиток дитини. Що слід враховувати дорослим.

Преші п`ять років, а в інших випадках – перші три роки – найважливіший час в історії людини. Не тому що цими роками людина отримує певну кількість інформації, а оскільки цими роками складається найцінніше, найважливіше, яке визначає все її життя – складається її душа.

         Найважливіші знання для дорослих про розвиток дитини:

Ø з перших днів життя дитина розвивається завдяки спілкуванню й у спілкуванні;

Ø емоційний комфорт так само важливий для розвитку, як і фізичний;

Ø дитина активна і діяльна від природи. Активністю дитини керують її внутрішні потреби (бажання);

Ø потреби визначають цілі. Цілеспрямованість – вроджена якість особистості;

Ø у ранньому віці цілеспрямованість проявляється в дослідницькій і руховій активності. Дослідницька активність – основа розвитку розуму, а рухова – основа здоров`я;

Ø доцільніше виховувати позитивні потреби, ніж боротися з негативними вчинками;

Ø дитина має проявляти власну ініціативу, має реалізовувати власні потреби, якщо ми хочемо, щоб вона успішно розвивалася. Завдання дорослих – забезпечувати їй достатню безпеку, але не позбавляти права на власний досвід, права на помилку, на розумний ризик.

Закладене в ранньому дитинстві визначить багато чого у подальшому житті.

Цікавість до контакту з батьками, прихильність до них обумовлюють високу чутливість дитини до того, що думають про її дїї дорослі. Ставлення і висловлення дорослих у відповідь на почуття, дїї дітей, спосіб вираження цього ставлення мають велике формувальне значення на самооцінкц, на розвиток самостійних дій, на адаптаційні здібності дітей. Наприклад, якщо хлопчик хоче гратися ляльками, а тато хоче, щоб він цікавився машинками.

Хлопчик незабаром помітить реакцію батька, навіть якщо він прямо і не скаже,

що слід гратися машинками. Інтонація, жести, емоційні реакції чи відсутність

звичайного ентузіазму підкажуть дитині, що схвалюють і чого не схвалюють батьки.

         Необхідно, щоб батьки дали дитині зрозуміти, якою саме хочуть бачити її і як буде виглядати їхнє спілкування. Це допоможе дитині у звичайних повсякденних ситуаціях почувати і розуміти, що вона робить все правильно. І, у свою чергу, додасть упевненості її діям, що є важливою умовою для розвитку почуття власної гідності. Водночас слід враховувати той факт, що у дітей можуть бути інші інтереси, ніж у батьків, схильність та потреби. Важливо помітити та підтримати ці інтереси й ініціативу, яка проявляється у дитини. Терпляче ставлення до індивідуальності дитини у рамках припустимого й прийнятного в сім`ї є важливою умовою сімейного благополуччя. І ще більш важливою умовою для набуття малюком упевненості в тому, що його приймають і люблять таким, яким він є.

         У взаємодії народжуються (чи не народжуються):

ü упевненість;

ü допитливість;

ü уява;

ü почуття причетності,

які вельми потрібні для розвитку – пізнання, навчання і виховання дитини.

         Зі стилю спілкування, стилю стосунків, які батьки приймають і використовують вдома, виростає й їх взаєморозуміння з дитиною, майбутнє ставлення дитини до виховання, її вихованість.

         Успішна комунікація і взаємодія грунтується на трьох базисах:

ü безоцінне поводження;

ü визнання того, що дитина відчуває;

ü надання вибору.

Замість того, щоб виховувати – нав`язувати дитині бажаний для батьків

спосіб її поведінки і намагатися вкласти в неї свої цінності свої цінності, як у банк, треба спробувати навчити дитину довіряти самій собі: своїм відчуттям,

своїм почуттям, своїм думкам. Привчити дитину до того, що завжди є вибір, а отже і вихід.

Як дорослі можуть підтримувати пізнавальний процес.

o   Розмовляйте з дитиною про те, що ви робите, тоді, коли ви це робите, а отже, підкреслюйте щоденний досвід дитини.

o   Ставте запитання, на які немає однозначної відповіді. Ставте запитання які вимагатимуть від дитини, щоб вона згадала або реконструювала минуле, передбачила майбутнє, розглянувши варіанти чогось. Не забудьте зробити паузу, поставивши своє запитання.

o   Не шкодуйте часу, щоб поділити завдання на частини.

o   Не переривайте дитину, коли вона чимось зайнята. Навчіться чекати.

o   Вчіть дитину знаходити рішення, допомагаючи їй розпізнати проблему (чому не виходить, чому впала башта), а також ставлячи запитання, крок за кроком, щоб дитина могла активно брати участь в процесі розв`язання проблеми.

o   Дайте дитині можливість самостійно набувати досвіду, в якому є ознаки як знайомого, так і незнайомого.

o   Поводьтеся так, ніби ви думаєте, що дослідження світу – це дуже важлива річ. Демонструйте інтелектуально допитливу поведінку.

o   Заохочуйте гнучкість мислення і готовність досліджувати нові ідеї за допомогою підкреслення унікальності і творчого початку, який наявний у процесі пізнання світу дітьми.