Тихоня

«Як же вам пощастило!» - говорять батьки непосидючого малюка батькам спокійної дитини. Але не поспішайте заздрити. У них, у тихонь, свої власні проблеми. Такі діти дуже повільно їдять, одягаються. І навіть думають вони повільно, чим жахливо дратують батьків. Особливо помітні такі діти в дитячому садочку: останніми доїдають обід, останніми виходять на прогулянку. Але ми з вами живемо у суспільстві, в якому цінуються лідери, сильні, що вміють за себе постояти. Тому зрозумілі переживання батьків. Як же їхній тихий, занадто спокійний малюк буде встигати за цим швидким світом?

Звичайно, немає такого рецепта, який би зробив із маленького тихоні екстраверта. А в цьому і немає необхідності. Допомогти дитині стати активнішою, самостійнішою зовсім не означає переробити її зовсім. Тому приймаємо дитину такою, яка вона є. І дещо допомагаємо їй.

Оскільки «повільні» діти встигають зробити не все і не завжди, то для них доцільно вводити «м`які» тимчасові межі. Наприклад, ставити піщані годинники і просити дитину закінчити вживання їжі до того, як пісок просиплеться.

Так само, як і для гіперактивних дітей, для тихонь важливий розпорядок дня. Хваліть малюка, коли в нього вийде зробити щось швидше, ніж звичайно. У жодному разі не називайте «копушою» або «черепахою». Таке образливе прізвисько запам’ятається надовго і завдасть безліч неприємностей.

У таких тихих дітей часто виникають проблеми в спілкуванні. Їм складно зав’язати перші контакти, розмовляти настільки голосно, щоб їхній голос був почутий у гучній групі дитячого садочка.

Ви можете допомогти своїй дитині, якщо будете заохочувати будь-які прояви «товариської» активності. Першою підійшла до незнайомих дітей – молодець! Розповіла вірш – теж молодець!

Попросіть вихователя в дитячому садочку давати Вашому малюкові такі ролі на ранках, які допоможуть йому стати сміливішим, розкутим та активним.

Як виховувати «тихоню»?

Ø Заохочувати дитину на заняттях з рухливими іграми.

Ø Займатися іграми, які розвивають швидкість дитячого мислення і перемикання уваги.

Ø Із самого раннього дитинства привчати малюка до режиму дня, де на кожну дію виділений обмежений час.

Ø Змагатися з малюком: хто швидше зашнурує черевики, прибере постіль тощо.

Ø Утримуватися від висловів: «Мій син – нелюдим», «Він такий тихоня»…

Ø Цікавтеся думкою маляти, причому із самого раннього віку. (Що він думає про побачений мультфільм? Чи хоче він саме це блюдо?)

Ø Не упускати моменту зайвий раз підкреслити достоїнства маляти.

Ø Залучайте дитину (розумно)  у своє доросле життя, дозволяйте їй спілкуватися з дорослими.