Як допомогти дитині дізнатися те, що вам, батькам, здається важливим.

Ви можете зробити це багатьма способами:

ü Можете принести дитині те, з чим ви хочете, щоб вона ознайомилася, наприклад, іграшку, малюнок, квітку тощо. Тримайте і пересувайте те, що ви хочете показати так, щоб дитина помітила предмет і сконцентрувалася на ньому;

ü Можете підвести дитину до того, що ви хочете, щоб вона дізналася. Наприклад, коли їжа стоїть на столі, ви можете підняти, посадити дитину так, щоб вона могла бачити, дотягуватися, брати, покуштувати її. Ви можете додати важливості тому, що відбувається, розповідаючи про те, що їжа гаряча (холодна, м’яка, тверда, її багато, мало тощо). Те ж саме ви можете робити за допомогою почуттів, які виражаються вами, наприклад: «Як смачно пахне», «Я люблю рибу». Те, що ви говорите, і ваші емоційні реакції допомагають дитині зрозуміти, усвідомити та пов’язати слова і події з її власними відчуттями і діями;

ü Можете взяти участь в тому, що зацікавило вашого малюка і вже потім залучити його увагу до того, що вважаєте важливим. Наприклад, якщо дитина грається з лялькою, а ви хочете розглянути з нею книжку, то відразу включайтеся в її гру з лялькою, а відтак запропонуйте дитині «показати книжку ляльці» і розглядати її разом. Отже, ви не перервете різко те, чим зайнятий ваш малюк, а самі увійдете у світ його дій, інтересів, продемонструєте, що для вас важливо те, що робить дитина і ви готові разом урізноманітнити її дії;

ü Можете коментувати все, що робить дитина і що робите ви самі. У такому випадку у значеннєве поле потраплятимуть всі нові дії, предмети, стосунки, ситуації;

ü Можете допомогти дитині зрозуміти, що наші стосунки з довкіллям характеризуються певним порядком і передбачуваністю. Те, що ви робите, показуєте і пояснюєте, навчає вашого малюка, що нічого просто так не відбувається, що не все одно, як саме ви все це робите, що можна зробити багато чого з того, що ви робите, якщо це робити певним способом. У міру того, як дитина усвідомлює стосунки між діями людей і предметами, вона дізнається, як можна отримати бажане чи робити, щоб вийшло. Вона також поступово вчиться планувати бажані дії. Вам може здаватися це складним. Але якщо ви замислитеся, то зрозумієте, що саме так все й відбувається, і ви багато чого вже робите. Ось один із типових прикладів: ви розповідаєте про ваші приготування до обіду. «Зараз будемо їсти, наллємо супчик у велику тарілку, візьмемо ложку…» і тоді, коли дитина голодна, вона сама тягнеться до того місця, де у вас зберігаються ложки, тарілки тощо. Нас це вже й не дивує? Правильно. Ми вчили цьому не спеціально, але щодня багато разів ми проробляли все це послідовно і дитина засвоїла це;

ü Можете показати дитині, що ви її любите і цінуєте все те найкраще, що вона намагається зробити. По мірі зростання у дитини поступово розвиваються все нові й нові здібності та навички, які допомагають справлятися з багатьма повсякденними справами, на що батьки реагують з гордістю, радістю та похвалою. Чудово, що це так, оскільки дитині потрібно відчувати, що батьки та решта близьких людей люблять її і радіють успіхам та самостійності. Реакція батьків на дії дитини є важливою інформацією, яка допомагає їй пристосуватися до бажань та очікувань. Той факт, що дитина поступово починає розуміти, що її батьки цінують, а чого – ні, впливає на те, що дитина починає більше навчатися правилам поведінки. Якщо ви підкреслюєте словами, мімікою, жестами те позитивне, що робить ваша дитина, ви помітите, що більше позитивного вона й намагається зробити. Це і є виховання позитивних бажань. А якщо на додачу ще й коментуєте те позитивне, що робить ваша дитина, те, як вона досягла цього позитивного, то ви тим самим закріплюєте у неї уявлення про послідовну успішну дію. Отже, ви допомагаєте дитині зрозуміти, як правильно поводитися і подібній ситуації наступного разу. Проте це не означає, що дитина діятиме завжди тільки так і не інакше. Діти схильні до експериментування. Кожна дитина своєрідна і має потребу в розвитку, з огляду на власний досвід. Підтримка і позитивна реакція на те, що ви вважаєте правильним, сприяє появі у дитини почуття надійності, упевненості у своїх силах. А упевненість, у свою чергу, додає їй сил для експериментування.